Ймовірно, нотаріат з'явився, коли приватним актам знадобилася кваліфікованість і публічна достовірність. А нотаріуси з'явилися, коли потреба публічного посвідчення знайшла гідних довіри.
 

Писарі найдавніших цивілізацій є далекими попередниками нотаріату, але справжніми родоначальниками професії стали особливі категорії посадових осіб, наділених повноваженнями формувати і закріплювати юридичні докази.
У Єгипті це були агораномоси, а в Давній Греції - ієромемнеси або епістати, що були священнослужителями. [Ієромемнес - від слів "Ієро" - священний і "мнезос" - пам'ять].

 

Однак історію сучасного нотаріату зводять до Стародавнього Риму.

РИМСЬКИЙ НОТАРІАТ.
Табелліони

 

Римське право споконвіку було правом писаним, а пріоритетними у латинян вважалися письмові докази. Тому юридична сторона цивільного обороту вимагала, в першу чергу, облачення правових актів у письмову форму.
На сцену виходить писар. З ростом майнового обороту затребуваність професії писарів (писарів) тільки наростала. Ця професія вийшла з тіні монопольного сервісу можновладців.
Провісниками табелліонального нотаріату в Стародавньому Римі були саме писарі. У їх обов'язки входило не тільки складання різного роду послань і прохань, але і складання різних угод. Було дві категорії писарів: що складалися на державній службі (scribae) і на утриманні приватних осіб (exceptores et notarii).
Перебували на державній службі (scribae) обиралися магістратом довічно, з римських громадян, не позбавлених при цьому громадянської честі. Вони виготовляли публічні документи, вели громадські рахунки, робили виписки і видавали копії з цих документів, а також готували декрети і розпорядження магістрату і зберігали їх. У преторських судових процесах вони вели судовий журнал.
Писарів, що складалися на службі приватних осіб (exceptores et notarii), були, як правило, працюючі за наймом, вільновідпущені і раби. Вони виконували писарські функції на розсуд свого господаря.
Однак писарі ще юристи. Коли ж римський писар став юристом, коли ж писар став протонотаріуса? Відповідь - в особливій категорії вільних громадян. Існувала третя, особлива категорія осіб, зайнятих оформленням правових документів і матеріалів.
Це - табелліони.
Вони були вільними людьми, що не перебували на службі держави і приватних осіб. Табелліони займалися складанням для всіх бажаючих юридичних актів і судових паперів - за винагороду і під контролем держави. Свої функції вони могли відправляти тільки в конторах. Акти складалися на гербовому папері з папірусу, підписувалися сторонами та свідками, засвідчується підписом табелліона, після чого опечатувалися. Для додання документу, складеним табелліоном, характеру публічного акта його необхідно було внести в судовий протокол, після чого суперечка про дійсність цього акта ставала неможливим.
Табелліоном міг стати вільний римський громадянин, що володіє правовими знаннями, прийнятий у корпорацію табелліонів і затверджений на посаді префектом міста.
Таким чином, саме табелліони стали батьками-засновниками, родоначальниками нотаріату.
Резюме
"У світовому масштабі", філогенез нотаріату виглядає наступним чином:
писар - посадова особа, що забезпечує докази - табелліон - середньовічний нотаріус - сучасний нотаріус.

Нотаріуси, які займаються приватною практикою, - від духу і плоті табелліонових, їх нотаріат називається латинським, їх правоісповєданіє - латинське. Вони зостануться, поки існує традиційне, континентальне право. Право, прийняте в більшості країн світу.