БАЗОВІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ

(Затверджені 18 січня 1986 Бюро при Комісії з міжнародного співробітництва МСЛН та Постійною Радою в Гаазі 13, 14 і 15 березня 1986 року)

У справжньому тексті містяться основоположні принципи, якими керується латинський нотаріат. Ці принципи - прямий і непрямий результат роботи конгресів, проведених МСЛН з моменту його заснування. Вони стосуються діяльності нотаріату, його функцій як інструменту суспільного служіння. Принципи систематизовані в тексті, розбитому на статті, що дозволяє, по-перше, посилатися на них, не звертаючись до висновків Конгресів, по-друге, уточнювати їх значення і, найголовніше, - отримати робочий інструмент, який буде орієнтиром для нотаріатів тих країн, які ще не входять до Союзу, але прагнуть до цього і виявляють бажання сприяти поширенню нотаріального закону або поліпшення і вдосконалення своїх законодавств у цьому напрямку.
Комісії з міжнародного співробітництва МСЛН було доручено скласти проект, який після перевірки його Постійною Радою був прийнятий в остаточному варіанті.

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ. ПРО НОТАРІУСА І ФУНКЦІЇ НОТАРІАТА

1. Нотаріус-це юрист, що володіє особливими повноваженнями посвідчувати договори, укладені сторонами, належним чином складати необхідні для цього документи і консультувати осіб, які звернуться до його послуг.
2. Функція нотаріату - державне служіння, яке нотаріус здійснює незалежним чином, не входячи в ієрархію державних службовців чи службовців громадських організацій.
3. Доступ до професії нотаріуса можна отримати тільки після успішного завершення навчання, необхідного в кожній країні для роботи за юридичною спеціальністю.
Кандидатам на посаду нотаріуса рекомендується попередньо пройти певні теоретичні та практичні випробування.
4. Нотаріус повинен виконувати свої функції з абсолютною непідкупністю. З цією метою буде встановлено, які дії беззастережно несумісні з професією нотаріуса.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ. НОТАРІАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ

5. Нотаріальними називаються документи, складені і засвідчені нотаріусом, які він зберігає у себе, класифікуючи в хронологічному порядку.
6. Документи, що згадуються в попередній статті, можуть стосуватися будь-яких юридичних дій і договорів, як односторонніх, так і двосторонніх і багатосторонніх, а також констатації фактів, які є загальновідомими, або в достовірності яких нотаріус переконаний. Вимоги про платіж або повідомлення також можуть вчинятися у формі нотаріального документа.
7. При складанні нотаріального документа договірні сторони мають право на отримання його копій.
Нотаріус також може, не порушуючи зобов'язання, зберігати професійну таємницю, повідомляти інформацію про зміст документа особам, які, на його думку, мають на це право.
8. Засвідчені копії нотаріальних документів мають таку ж силу, як і оригінал.
9. Нотаріальні документи мають подвійну презумпцію законності та достовірності.
Відповідно до презумпції законності, юридична дія або документ, вчинені належним чином, повинні об'єднувати в собі необхідні умови для того, щоб мати силу. Зокрема, необхідно, щоб воля договірних сторін була висловлена вільно і свідомо у присутності нотаріуса. Презумпція достовірності означає, що факти, викладені у документі, і що відбулися в присутності нотаріуса, достеменно йому відомі і визнані достовірними.
10. Презумпції законності та достовірності, на які посилається попередня стаття, можуть бути оскаржені лише в судовому порядку.
11. Якщо нотаріус, виконуючи свої обов'язки, в результаті недбалості або несумлінності заподіяв шкоду особі, яка звернулася до його послуг, то він зобов'язаний відшкодувати її зазначеній особі.
12. Нотаріус повинен створювати нотаріальні документи у відповідності зі своїми знаннями і розумінням, ясно відображаючи волю сторін, яку вони повинні попередньо інтерпретувати. Він адаптує форму їх викладу до вимог закону за допомогою юридичної техніки, необхідними для максимальної ефективності документа.
3. Нотаріуса неможливо примусити скласти засвідчувані ним документи за проектом, представленому адвокатом або зацікавленими особами. Нотаріус вправі прийняти або відхилити цей проект, або за погодженням з договірними сторонами внести зміни, які він вважає необхідними.
14. Нотаріальна дія поширюється також на посвідчення підписів приватних осіб на приватних документах (за винятком випадків, коли мова йде про документи, які повинні бути складені в нотаріальній формі).

ТРЕТІЙ РОЗДІЛ.ОРГАНІЗАЦІЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

15. Закон визначає територію, на яку поширюється компетенція кожного нотаріуса, а також кількість нотаріальних контор. Закон також стежить за тим, щоб ця кількість у будь-якому випадку належним чином гарантувала нотаріальне обслуговування та виключала виникнення монополій.
Рекомендується обмежити кількість нотаріальних контор, а також стежити за тим, щоб компетенція одного нотаріуса не поширювалася на всю країну.
16. Закон також визначає район, де повинна розташовуватися та чи інша нотаріальна контора.
17. Нотаріуси в обов'язковому порядку повинні входити в колегіальний орган, що об'єднує і організовує їх в рамках професії.
18. Буде створено центральний орган, що складається виключно з нотаріусів, який представлятиме нотаріат всієї країни. Він буде діяти спільно з іншими колегіальними органами нотаріусів.
19. На колегіальні органи нотаріусів, а також на центральний нотаріальний орган буде покладено обов'язок стежити за тим, щоб нотаріальні функції здійснювалися відповідно до найсуворіших вимог професійної етики.

 

ПРИНЦИПИ СУЧАСНОГО ЛАТИНСЬКОГО НОТАРІАТУ:

    Нотаріус діє від імені держави,
    але підкоряється лише закону;
    Функція латинського нотаріату - державне служіння, яке нотаріус здійснює незалежним чином, не входячи в ієрархію державних службовців;
    Нотаріус забезпечує неупереджену кваліфіковану юридичну допомогу;
    законність, рівну справедливість і публічну достовірність приватних актів;
    Акти нотаріуса мають особливу доказову, а часто і виконавчу силу;
    Діяльність нотаріуса знаходиться у сфері
    безперечної юрисдикції, при цьому сприяючи
    попередженню суперечок і конфліктів;
    Як радник, нотаріус виявляє справжню волю
    громадян, які до нього звернулися та наділяє її
    в еталонно-кваліфікований юридичний акт;
    Нотаріус зобов'язаний бути членом централізованої
    організації - нотаріальної палати; чисельність посад нотаріусів квотується;
    Нотаріус несе повну майнову відповідальність
    за професійні помилки;
    Нотаріус зобов'язаний застрахувати професійні ризики;
    Нотаріус жорстко пов'язаний не тільки законом, а й нормами професійної етики.

 

ФУНКЦІЯ ЛАТИНСЬКОГО НОТАРІУСА

За визначенням нотаріусів Луїджі Чимпі (Італія) і Андре Армєнчо (Франція),

функція нотаріуса за латинським правом може бути коротко описана наступним чином:

    встановлення особи осіб, присутніх при укладенні договору;
    встановлення легальної влади договірних сторін на ведення переговорів;
    дослідження волі договірних сторін;
    тлумачення волі договірних сторін;
    перевірка свободи і відсутності стороннього впливу на волю договірних сторін;
    перевірка можливості розпоряджатися предметом контракту;
    розгляд відповідності волі сторін з беззаперечними принципами чинного законодавства;
    перекладення волі сторін в письмову форму, просто і ясно виражає її незаперечне юридичне значення;
    редагування юридично правильного документа, відповідного за формою і по суті мети договірних сторін;
    приведення волі сторін у відповідність з економічною, юридичною, соціальною системою для того, щоб її виконання виявилося можливим у рамках встановленого юридичного порядку; дана відповідність забезпечується також гласністю легальних актів, при повному дотриманні встановленого порядку;
    привласнення акту суспільної довіри в інтересах суспільства, а також в інтересах приватних осіб з метою задоволення вимоги впевненості в його законності з боку громадян;
    діяльність в якості радника сторін;
    збереження професійної незалежності.